Перейти до вмісту

Код примусу

Другий пароль, який спустошує акаунт

Задайте два коди замість одного. Перший відкриває застосунок. Другий стирає всі повідомлення, контакти й ключі на пристрої та виходить з акаунта - без попередження, без підтвердження, і на екрані ніщо не каже, який код ви ввели.

Шифрування відповідає на питання «чи можуть вони це прочитати?». Воно не відповідає на питання «що буде, коли над вами стоять і вимагають пароль?». Код примусу - відповідь на друге питання, і вузька. Прочитайте, чого він не робить, перш ніж на нього покладатися.

Що відбувається, коли ви його вводите

Екран блокування приймає обидва коди. Справжній відкриває застосунок. Код примусу запускає стирання, а тоді показує екран привітання - точнісінько як у щойно встановленого застосунку: той самий екран, ті самі слова, жодних повідомлень, жодної затримки, жодних слідів акаунта, який був тут секунду тому.

Стирання навмисно впорядковане так, щоб першим зникало видиме. Повідомлення й контакти видаляються раніше за ключі, тож процес, убитий на півдорозі, залишить зламану установку, а не читабельне листування. Фраза відновлення видаляється з Keychain, обидва паролі видаляються, і разом із ними вимикається біометричне розблокування.

Лічильник невдалих спроб теж обнуляється. Застосунок, який щойно стерли, але який ще чотири хвилини відмовляється приймати паролі, явно не свіжа установка - а в цій деталі весь сенс.

Чому два коди не можна розрізнити

Код примусу нічого не вартий, якщо застосунок поводиться для нього інакше. Це захищають дві речі.

По-перше, обидва хеші зберігаються під однією сіллю, тож під час введення коду обчислюється один хеш і порівнюється з обома за сталий час. У ранній версії код примусу мав власну сіль, а отже - друге виведення ключа під час кожного розблокування: воно подвоювало очікування для всіх, а якби його пропускали при незбігу, шлях примусу став би помітно швидшим для того, хто тримає телефон і дивиться на екран.

По-друге, код примусу має бути тієї ж довжини, що й пароль. Клавіатура надсилає код одразу після останньої цифри, тож код іншої довжини взагалі неможливо було б ввести - це було б налаштування, яке мовчки нічого не робить і виявляється в найгірший момент. Задати код іншої довжини не можна.

Перетворити сам пароль на код примусу теж не можна. Перевірка спершу звіряє справжній пароль, тож збіг розпізнався б як «відкрити», і код примусу тихо перестав би працювати. Така зміна відхиляється.

Чого він не робить

Він нічого не стирає з блокчейну. Уже опублікований шифротекст постійний і публічний. Без ключів його ніхто не прочитає, але те, що адреса надсилала повідомлення, і коли, лишається видимим назавжди. Код примусу знищує копію на вашому пристрої. Надісланого він не відкликає.

Він не стирає ваш телефон чи комп'ютер. Видаляються лише дані PrivaMesh. Фото, інші месенджери й усе інше не чіпаються.

Він нікого не попереджає. Немає ні тихої тривоги, ні повідомлення контакту, ні сервера, якому можна повідомити, - сервера немає взагалі. Стирання - це вся дія цілком.

Він не показує акаунт-приманку. Деякі інструменти натомість відкривають другий, безневинний профіль. PrivaMesh спустошує справжній і показує застосунок у стані першого запуску. Що з цього безпечніше, залежить від того, хто питає і що він уже знає; наш варіант - простіша обіцянка, і ми справді можемо її дотримати.

Він не допоможе, якщо з пристрою вже зняли образ. У того, хто скопіював сховище до того, як ви щось ввели, ця копія лишиться. Код примусу захищає момент, коли вас просять розблокувати, а не час до нього.

Його не можна скасувати. Фраза відновлення повертає особу й контакти на новому пристрої, але ніколи - листування: пряма секретність знищує ці ключі після використання. Випадково введений код примусу назавжди коштує вам історії. Оберіть два коди, які неможливо сплутати під тиском.

Перебір обмежено, для обох кодів однаково

П'ять хибних введень запускають зростаючу паузу - 30 секунд, хвилина, дві, чотири і так до години, - і вона показана на екрані, щоб очікування було зрозумілим, а не загадковим. Під час паузи біометричне розблокування відхиляється, тож ним не можна обійти очікування. Перед порівнянням коди розтягуються повільним виведенням ключа - саме це робить перебір короткого цифрового коду дорогим для того, у кого є копія сховища.

Підтвердження пароля всередині налаштувань - щоб показати фразу чи змінити код - до цього ліміту не зараховується. Захищати від перебору вже розблокований застосунок марно, а дати одруківці замкнути вас у власному акаунті - реальна ціна. Ця перевірка теж відхиляє код примусу: це не пароль, і якби він приймався там, ним можна було б змінювати те саме налаштування, яке він має захищати.

Де це працює сьогодні

Windows

Є, починаючи з 1.0.0

Обидва коди задаються в налаштуваннях. Стирання видаляє локальну базу, відкриває її знову порожньою й очищає ключі, які тримає Windows DPAPI. Застосунок повертається до стану першого запуску.

Android

Є, починаючи з 0.1

Стирання спершу закриває базу, потім видаляє її файли разом із журналом випереджального запису, файлами налаштувань і кешами та скасовує фонові завдання, які інакше відкрили б їх знову.

iPhone

У вихідному коді, але ще не в App Store

Код написано, протестовано й відкрито, але поточна версія в App Store, 1.1, зібрана 13 серпня 2026 року - раніше за нього. Він з'явиться в наступному релізі. Доти код примусу є лише в десктопному та Android-клієнті.

Поведінка однакова на кожному клієнті, де він є: ті самі два коди, те саме правило рівної довжини, те саме порівняння за сталий час, та сама пауза. Відрізняється лише те, що стирання має видалити на кожній системі, бо база Windows, база Android і зв'язка ключів iOS ламаються по-різному, якщо видаляти їх недбало.

Усі три реалізації відкриті, і їх можна прочитати, перш ніж їм довіряти: iOS, Windows і Android.

Поширені запитання

Що таке код примусу?

Другий пароль, який стирає акаунт замість того, щоб відкрити його. Ви задаєте обидва: перший розблоковує застосунок, другий видаляє всі повідомлення, контакти й ключі на пристрої та повертає застосунок до екрана першого запуску, нічим не показуючи, який код було введено.

Чи можна розрізнити два коди?

За застосунком - ні. Обидва зберігаються під однією сіллю, тож одне виведення порівнюється з обома за сталий час, а код примусу має бути тієї ж довжини, що й пароль. Після стирання застосунок показує той самий екран привітання, що й свіжа установка, а лічильник невдалих спроб обнуляється, щоб ніщо цьому не суперечило.

Чи видаляє код примусу мої повідомлення з блокчейну?

Ні. Уже опублікований у Solana шифротекст постійний і публічний. Ніхто не прочитає його без щойно знищених ключів, але те, що адреса надсилала повідомлення, і коли, лишається видимим. Код примусу стирає копію на вашому пристрої; відкликати надіслане він не може.

Він стирає весь телефон?

Ні. Видаляються лише дані PrivaMesh: його повідомлення, контакти, ключі, обидва паролі й біометричне розблокування. Більше на пристрої нічого не чіпається.

Чи можна скасувати стирання або повернути листування?

Ні. Фраза відновлення повертає особу й контакти на новому пристрої, але ніколи - листування: пряма секретність знищила ці ключі повідомлень після використання. Оберіть два коди, які неможливо сплутати під тиском.

У яких версіях PrivaMesh є код примусу?

У клієнті для Windows починаючи з 1.0.0 і в клієнті для Android починаючи з 0.1 - обидва вийшли 27 серпня 2026 року. На iPhone код написано й відкрито, але поточна версія в App Store, 1.1, зібрана 13 серпня, раніше за нього, тож він з'явиться в наступному релізі.

Читати далі